Однією з проблем діяльності страхових компаній і виникнення ризиків є асиметрична інформація. Асиметрична інформація – це ситуація, коли одна частина учасників ринкової угоди володіє важливою інформацією, а інша частина такої інформації не має.
Особливістю страхування є те, що інформацією про стан об’єкта страхування тут володіють покупці страхових полісів. У результаті страхова компанія орієнтується на найгірших. Оскільки найімовірніше те, що саме люди з підвищеним ризиком найбільше бажають застрахуватися, їх відсоток у загальній кількості тих, що страхуються, зростає. Це підвищує ціну страхування. Люди, з меншим ступенем свого ризику, воліють не страхуватися. Як наслідок, на ринку виникає негативна селекція, і це завершиться тим, що страхування стане доступним лише за цінами максимального ризику.
Для управління цим процесом страхові компанії наймають страхових агентів, робота яких полягає у зборі інформації щодо клієнтів та класифікації їх за групами ризику з метою проведення розрахунків страхових внесків для кожної групи. Проте не завжди можливо правильно класифікувати клієнтів за групами ризику, оскільки частка важливої інформації може бути прихована клієнтом від агента з метою отримання меншого страхового внеску.
Асиметрична інформація на ринку страхування несе в собі й інші небезпечні прояви. Це проблема морального навантаження. Моральне навантаження – це поведінка індивіда, яка впливає на імовірність або значимість події, що обумовлює виплату. Іншими словами, це свідома поведінка того, хто страхується, щодо збільшення імовірності можливого збитку з надією, що останні будуть повністю (або навіть із надлишком) відшкодовані страховою компанією.
Особа, яка застрахувалась, почувається впевненіше. Однак ця впевненість на деяких діє розслаблююче: вони перестають вживати заходів перестороги, які були для них обов’язковими до страхування. Це підвищує ризик і робить більш імовірним настання події, від якої людина застрахована. Це особливо стосується тих людей, які, розраховуючи на більшу страховку, свідомо йдуть на злочин.
Страхові компанії намагаються мінімізувати моральний ризик, вживаючи ряд заходів:
- здійснюють більш ретельний відбір кандидатів за допомогою класифікації клієнтів за групами ризику (і диференціюють страхові внески);
- не укладають договір страхування з клієнтами, які відносяться до груп підвищеного ризику (наркомани, алкоголіки та ін.);
- здійснюють часткове відшкодування збитку, тобто розділяють з клієнтом небезпеку морального ризику;
- залучають висококваліфікованих спеціалістів для розслідування підозрілих обставин при висуванні сумнівних позовів до компанії.
