1. Поняття класифікації та її значення
2. Класифікація страхування за об’єктами
3. Обов’язкове і добровільне страхування
1. Поняття класифікації та її значення
Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційноїскладової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.
Перша група об’єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, через капіталізацію страхових внесків (внесені кошти повернуться застрахованій особі або її правонаступникам з певними відсотками). Такі договори охоплюються поняттям «Life insurance» – «страхування життя». Прикладом є договори індивідуального страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії тощо. Це довгострокові договори страхування, які укладаються на 5, 10, 20, 30 і більше років.
Друга група договорів – це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Це договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони об’єднуються поняттям «Non-life», або «General insurance» – «не-життя», або «загальне страхування». В українській практиці, термін «не-життя», як правило, не вживається; зазвичай у такому разі вживають термін «ризиковані види страхування», або «види страхування інші, ніж життя», або ж «загальні види страхування».
Договори загального страхування є короткостроковими. Стандартний термін їх дії – рік (саме з огляду на цей термін обчислюють страхові тарифи для більшості видів загального страхування). Іноді вони можуть укладатися навіть на кілька днів, наприклад при страхуванні вантажів – на період транспортування, а при страхуванні туристів, що виїздять за кордон, – на період перебування там.
В більшості країн світу заборонено створювати так званікомпозитні компанії, які б одночасно здійснювали страхування життя і загальне страхування. У країнах ЄС, наприклад, така заборона діє з 1982 року. Страховий ринок чітко поділений на ринок страхування життя і ринок загального страхування. У нашій країні заборона на створення композитних компаній існує з 1 січня 1997 р.
Іноді практика страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різнорідних об’єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше додержувати класифікації не за об’єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.
Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це – виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в статті 6 закону України «Про страхування». Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційного погляду, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Ця класифікація передбачає такі види страхування:
1. Страхування життя.
2. Страхування від нещасних випадків.
3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я).
4. Страхування здоров’я на випадок хвороби.
5. Страхування залізничного транспорту.
6. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).
7. Страхування повітряного транспорту.
8. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту).
9. Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).
10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
11. Страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5–9).
12. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
13. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
14. Страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
15. Страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12–14).
16. Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
17. Страхування інвестицій.
18. Страхування фінансових ризиків.
19. Страхування судових витрат.
20. Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.
21. Страхування медичних витрат.
22. Інші види добровільного страхування.
Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. У цьому плані можна виокремити страхування комерційне (в Україні його здійснюють страхові компанії, створені у формі АТ, повних, командитних товариств), взаємне (здійснюють товариства взаємного страхування), державне (здійснюють спеціалізовані державні страхові організації).
