Електронний генератор – це пристрій, що перетворює електричну енергію джерела постійного струму в енергію електричних коливань необхідної форми, частоти і потужності, які не затухають.
Класифікація електронних генераторів
За принципом роботи розрізняють:
· автогенератори (із самозбудженням);
· генератори із зовнішнім збудженням;
Генератори із зовнішнім збудженням є підсилювачами потужності високої частоти.
Електронні автогенератори поділяються на автогенератори синусоїдальних (гармонічних) коливань і автогенератори коливань несинусоїдальної форми, які називають релаксаційними (імпульсними) автогенераторами.
Генератори синусоїдальних коливань
Генератори із самозбудженням широко використовуються в радіоприймальних пристроях (супергетеродинних), радіопередавачах, у вимірювальних пристроях, в ПЕВМ, в пристроях телеметрії і ін.
За діапазоном генератори поділяються:
* низької частоти - від 0,01Гц до 100кГц;
* високої частоти - від 100кГц до 100мГц;
* зверхвисокої частоти - від 100МГц і більше .
Найбільш розповсюдженою схемою автогенератора є підсилювальний елемент і коливальна схема, що пов’язані між собою ланцюгом позитивного зворотнього зв’язку.
Для побудови автогенератора синусоїдальних коливань, як правило ,використовується два типи підсилювальних схем – резонансні підсилювачі і підсилювачі на резисторах.
Автогенератори резонансного підсилювання називаються автогенераторами типу LC.
Автогенератори, що побудовані на резисторах – автогенератори типу RC.
LC використовуються головним чином на високих частотах, RC – на низьких.
В якості підсилювальних елементів схем автогенераторів, що використовуються в пристроях електронної автоматики та обчислювальної техніки, найбільш широко використовуються транзистори та тунельні діоди.
