Цеховий пункт живлення – це найчастіше металева шафа, в якій сконцентровано кілька груп запобіжників. Живлення окремих струмоприймачів у цеху може здійснюватись за одною з трьох схем: радіальною, магістральною чи мішаною.
При радіальній схемі від цехового пункту живлення 1 відходять лінії 2, виготовлені з ізольованого мідного чи алюмінієвого дроту, прокладеного в стальній трубі. Вони живлять розподільні пункти 3. Іноді для прокладання цих ліній використовують кабель. Розподільний пункт має кілька запобіжників, через які живляться окремі струмоприймачі 4. Лінії від розподільного пункту до струмоприймачів виконуються, як правило, з ізольованого дроту й прокладаються в стальних трубах.
При магістральній схемі від цехового пункту живлення 1 через запобіжники відводять окремі лінії – магістралі 2, від яких через запобіжники йдуть відгалуження до струмоприймачів 3.
Радіальна схема надійніша, ніж магістральна, але потребує більшої витрати провідникового матеріалу. На 13.5,в зображену мішану схему цехового електропостачання, де 1 – магістралі, а 2 – пункти живлення. Цехові освітлювальні лінії приєднуються до освітлювальних щитів, на яких встановлено запобіжники та вимикачі. При спільному живленні силового й освітлювального навантажень освітлювальні щити живляться від цехового пункту живлення, а при роздільному – від спеціального цехового освітлювального пункту, з’єднаного кабелем з заводською ТП, де встановлено окремий освітлювальний трансформатор.
Поперечний переріз проводу повинен бути таким, щоб:
а) нагрівання його не перевищувало допустимої температури;
б) втрата напруги в проводі не перевищувала допустимого значення;
в) механічна міцність проводу була достатньою;
г) витрата провідного матеріалу була мінімальною.
Вибір перетину проводів і кабелів.
Тривало допустимим називається струм, який, проходячи по проводу тривалий час, не нагріває його понад допустиму температуру.
