Це спеціальні адреси, що зарезервовані для використання у локальних мережах. Вони зазвичай, використовуються в організаціях, які мають власну мережу IntraNet – локальну мережу з архітектурою і логікою Інтернет. Автономними адресами користуються і невеликі локальні мережі. Такі адреси за жодних умов не обробляються маршрутизаторами Інтернет.
Автономні адреси обираються з різних класів – А, В чи С.
Клас
| Найменший номер
| Найбільший номер
| Кількість адрес
|
А
| 10.0.0.0
| 10.255.255.255
| 16 777 216
|
В
| 172.16.0.0.
| 172.31.255.255
| 65 536
|
С
| 192.168.0.0
| 192.168.255.255
|
|
Для забезпечення доступу користувачів до Інтернет в локальних мережах передбачено проксі-сервер (proxy server). В проксі-сервері втілено два мережних інтерфейси, тобто два мережних адаптери, один з яких є для Інтернет і має зовнішню ІР-адресу, що видав провайдер, інший є для локальної мережі і його адреса належить до діапазону внутрішніх автономних адрес. Між цими мережними адаптерами працює спеціальна програма, що вміє транслювати запити з локальної мережі в Інтернет і в зворотному напрямку.