Злітні та посадкові дані літака – довжина розбігу та швидкість відриву при зльоті (рис.4.2), посадкова швидкість та довжина пробігу при посадці (рис. 4.3) – в значній мірі залежать від фізичних характеристик стану атмосфери.
Для зльоту літака необхідно, щоб підіймальна сила стала більшою за вагу літака. Рівновага сил (підіймальної та ваги) настає вже на мінімальній швидкості польоту. Однак, відрив літака на мінімальній швидкості небезпечний із-за можливості втрати його стійкості та управління. Тому установлена швидкість відриву у літака з ТРД на 10…15 % більша за мінімальну.
Рис. 4.2 - Етапи зльоту літака
Рис. 4.3 - Етапи посадки літака:
1 – зниження, 3 – витримування, 5 – пробіг
2 – вирівнювання, 4 - парашутування.
Величина коефіцієнту підіймальної сили, що відповідає куту атаки і при якій літак може безпечно відриватися від землі, позначимо через су від. Тоді, виходячи з умови рівноваги літака та підіймальної сили, можна записати:
V 2від= 
(4.7)
V 2пос = 0,95 
; су від= 0,85су max ,
де КТ = 1 - mср sinaвід – коефіцієнт, який враховує вплив вертикальної складової сили тяги Ру на швидкість відриву при середньому тягоозброєнні літака mср = Рср /G; су від - коефіцієнт підіймальної сили літака при злітної конфігурації. Коефіцієнт 0,95 враховує вплив повітряної подушки.
Із формул (4.7) видно, що підвищення температури повітря приводить до збільшення швидкості відриву, а ріст атмосферного тиску, навпаки, - до її зменшення.
Значні коливання температури та тиску повітря викликають значні зміни швидкості відриву. У свою чергу швидкість відриву впливає на довжину розбігу та довжину всієї злітної дистанції. Це особливо важливо мати на увазі при зльоті із ЗПС, довжина якої обмежена, та при максимальних завантаженнях літаків.
Довжина розбігу Lроз при зльоті визначається за формулою:
Lроз = 
, (4.8)
де jсер - середнє прискорення.
На довжину розбігу впливає зміна сили тяги двигуна під час розбігу. При підвищенні температури сила тяги падає, літак буде з меншим прискоренням набирати висоту, і, отже, пробіжить по ЗПС більшу відстань, поки набере необхідну швидкість відриву. Падіння тиску також приводить до зменшення сили тяги. Збільшення швидкості відриву та зменшення сили тяги приводить до того, що злітні характеристики змінюються в дуже великих межах при зміні фізичного стану атмосфери. Причому, зменшення прискорення розбігу внаслідок падіння сили тяги впливає на довжину розбігу приблизно вдвічі сильніше, ніж збільшення швидкості відриву.
У більшості реактивних літаків на кожні 10 °С підвищення температури повітря при незмінних обертах двигуна довжина розбігу збільшується на 13 %, а зниження температури повітря на таку ж величину зменшує довжину розбігу на 10 %. Наприклад, довжина розбігу ІЛ-62 дорівнює 2600 м, звідси – 13 % від 2600 м дорівнює 338 м. Відхилення температури повітря на 10°С приводить до зміни швидкості відриву на 1,75 %, а зміна тиску на 10 мм рт.ст. – на 0,56 %. Зазначимо, що вказане коливання злітних характеристик тотожньо зміні злітної ваги літака на 3,5 %.
Таким чином, при підвищенні температури повітря на 10 °С повне комерційне навантаження сучасного літака з ТРД повинно бути зменшене приблизно на 2000 кг.
Довжину розбігу реактивного літака з урахуванням зміни густини повітря можна виразити приблизною формулою:
Lроз = 
, (4.9)
де 
- відносна густість повітря.
Звідси видно, зміна густини повітря на даному аеродромі під час зльоту сильно відображається на довжині розбігу. Цю обставину надзвичайно важливо враховувати при зльоті з гірських аеродромів з жарким кліматом. Наприклад, на аеродромі, який розташований на висоті 1000 м над рівнем моря, довжина розбігу реактивного літака більша за довжину розбігу на рівні моря в СА у 1,33 рази, тобто на 33 %.
Що стосується впливу зміни густини повітря на довжину розбігу літака з поршневим двигуном, то він значно менший, ніж для літака з реактивним двигуном. Довжина розбігу літака з поршневим двигуном зворотно пропорційна квадрату відносної густини:
Lроз = 
. (4.10)
Довжина пробігу реактивного літака обчислюється:
Lпр = Lпр ст (0,95 + 0,0031 T0); Lпр= 
, (4.11)
де T0 – температура повітря на рівні землі.
Vпос= 
; Lпр= 
, (4.12)
де mпос - посадкова маса.
Звідси випливає, що відхилення фактичної температури повітря від стандартної на 10 °С призводить до зміни довжини пробігу на 3,5 %, а зміна тиску на 10 мм рт.ст. – на 1,3 %.
