Найбільше поширення у СРСР одержали літаки марки ТУ (бюро Туполева О.М.). Найпопулярніший літак цієї марки – ТУ-154 вийшов на повітряні траси у 1972 р., тому що ТУ-104, який літав з 1956 року, мав низькі метеорологічні мінімуми. ТУ-104 – представник першого покоління лайнерів з турбореактивними двигунами, при нижній межі хмарності менше 80 м і видимості менше 800 м експлуатувати було неможливо. С 1956 по 1972 рр. ТУ-104 був основним пасажирським літаком, далі його замінили ТУ-134, ТУ-154 і ТУ-154 М.
Надзвуковий літак – ТУ-144, з швидкістю 1300 км×год-1.
Гірський літак – ТУ-724.
Нова розробка на початок 90-х років – ТУ-204. Російське підприємство ЗАТ «Авіастар» сьогодні випускає модель ТУ-204-300 (”Sirocco”) з 7 ступенями безпеки (Боїнг-747 має тільки 3 степені) та ТУ-214.
Військові літаки – ТУ-22, ТУ-95, ТУ-160.
Бюро Антонова О.К. – найбільш поширені АН-2 (у сільському господарстві), АН-28, АН-32, АН-70, АН-74, АН-50 (літаючий радар), АН-140. Знамениті ваговози – АН-124 «Руслан» та АН-225 «Мрія», АН-148, АН-170.
Бюро Іллюшина С.В. – ІЛ-62, ІЛ-62 М, ІЛ-76, ІЛ-76 ТД, ІЛ-86 (аеробус), ІЛ-112, ІЛ-114, ІЛ-96-300.
Бюро Яковлєва О.С. – літаки з укороченими зльотом та посадкою - ЯК-40 і ЯК-42, ЯК-52 М, ЯК-46, ЯК-55 М, ЯК-56, ЯК-57, ЯК-58, ЯК-112.
Близькомагістральні літаки – Л-410, Л-610 (Росія-Чехія), М-15 (Україна-Польща).
Всі літальні апарати підрозділяються на 3 групи:
1. Літальні апарати, підйомна сила котрих утворюється крилом, яке розташовано нерухомо відносно корпусу літака. Це – літаки та літаки-снаряди.
2. Реактивні снаряди та ракети без крил. Вони летять за допомогою інерції, але перша частина польоту керована.
3. Літальні апарати, підйомна сила яких утворюється завдяки несучому гвинту. Це – гелікоптери, автожири.
Можливі комбінації літальних апаратів першої і другої групи, а також другої та третьої.
Автожир (autogure (фр.), autogiro (англ.)) - літальний апарат важчий за повітря, основною несучою поверхнею якого є гвинт, що обертається під дією зустрічного потоку повітря. Поступовий рух автожиру досягається за рахунок двигуна із звичайним для літака пропелером.
Винахідник – Хуан де ля Сіерва, у 30-ті роки побудував РА-1. На його думку автожир повинен мати діапазон швидкості літака та вертикальний зліт . В СРСР над цією проблемою працювали два конструкторських бюро (Камова М.І. і Скріжинського М.К.), та у 1929 р. було розроблено КАСКР-1. Артилерійське командування керувало розробкою А-7, для якого Камов М.І. винайшов дерев’яний гвинт.
В англійській армії був полк автожирів, але вони не були популярні.
У германській армії – FA-33 C (Фокке-Анхеліс) – автожир–змій «очі підводного човна».
У США – РА-39 (дочірнє підприємство де ля Сіерви) використовувався для конвоювання караванів.
В Японії – КА-1 (фірма «Каяка»), точна копія РА-1 - у протичовневих цілях.
Інтерес до автожирів, які переважно використовувалися у військових цілях, зник з появою в США у 1944 р. першого серійного вертолітного полку.
Найбільш поширеними у СРСР були гелікоптери марки Міля М.Л. і Камова М.І, у США – гелікоптери І.І. Сікорського.
Найбільш відомі гелікоптери Міля М.Л. –МІ-6, МІ-8, МІ-16, та інші.
Найбільш відомі гелікоптери Камова М.І. – КА-32, КА-35, КА-50.
Літаковий парк планети наближається до 500 тисяч одиниць. На початку 90-х років 45 % усіх авіаперевезень приходиться на Боїнг (Boeing-727, 737); Дуглас DS-9; Мак-Дональд MD-80. На 2004 р. лідерами авіаперевезень є Boeing і Airbus (34 і 26 %, відповідно), германський Bombandier (14 %) та бразильський Embraer (3 %). Частка авіавиробників з країн СНД складає 0,7 %.
Найбільш популярні іноземні літаки: B-747 (Boeing), F-10 (Fokker), FH-227 (Fertchline), DS-10 (Douglas), A-300 (Airbus), B-767 (Boeing), L-1011 (Lockheed), DS-3. В 2005 році було введене в експлуатацію найсучаснішій пасажирській літак А-380.
Координацію питань в області цивільної авіації на міжнародному рівні здійснює Міжнародна Організація Цивільної Авіації (МОЦА) або International Civil Aviation Organization (ICAO).
