Виробнича потужність – особливий показник використання основних фондів. Під виробничою потужністю розуміють максимально можливий випуск продукції певної номенклатури, асортименту та якості за певний період часу (рік, квартал, добу, зміну тощо) за умови найбільш повного завантаження обладнання та виробничих площ.
Залежно від галузевої підпорядкованості та специфіки виробництва виробничу потужність вимірюють у натуральних, умовно-натуральних та вартісних показниках. Як правило, виробничу потужність підприємства визначають у тих самих показниках, у яких планується випуск його продукції.
У практиці господарювання розрізняють три види виробничої потужності підприємства: проектну, поточну та резервну.
Проектну потужність визначають у процесі проектування нового підприємства або реконструкції діючого.
Поточна (фактично досягнута) потужність характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склались у конкретний період часу. Величина поточної виробничої потужності не залишається сталою. Нарівні з удосконаленням техніки, технології та організації виробництва, руху основних фондів на підприємстві відбуваються певні зміни виробничої потужності, що потребує здійснення періодичних обчислень її величини. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну поточну потужності підприємства.
Резервна потужність формується у певних галузях господарства країни: енергетиці, харчовій промисловості, на транспорті тощо. Вона створюється з метою покриття так званих пікових навантажень, які відбуваються у певні періоди (сезони) року.
На величину виробничої потужності підприємства впливає багато різноманітних факторів. Основними серед них є такі: кількість та склад встановленого обладнання, розміри виробничих площ; прийнятий режим роботи підприємства; продуктивність обладнання або трудомісткість продукції, яка виготовляється на цьому обладнанні, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу; номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється підприємством; застосування прогресивних норм продуктивності та використання обладнання; структура основних фондів підприємства.
Підприємства різних галузей обчислюють виробничу потужність на підставі відповідних галузевих інструкцій, у яких враховано особливості їх функціонування. Однак існують спільні для більшості галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств, до яких належать такі.
1. Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, яку воно випускає і включає до своєї виробничої програми.
2. Виробнича потужність підприємства визначається за відповідними потужностями його провідних підрозділів (цехів, дільниць, груп устаткування) з урахуванням заходів щодо ліквідації «вузьких місць».
До провідних відносять ті підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де витрачається найбільша частка живої праці і зосереджена значна частина основних виробничих фондів. За наявності кількох провідних підрозділів потужність підприємства має визначатися за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.
Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць та груп обладнання відповідним потужностям суміжних з ними підрозділів.
3. Під час обчислення виробничої потужності підприємства враховують усе діюче та недіюче обладнання через несправність, ремонт або модернізацію, а також обладнання, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію в основному виробництві.
4. Виробничу потужність підприємства обчислюють за технічними (проектними) або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, трудомісткості виробів, нормами виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології та організації праці.
5. Під час обчислення виробничої потужності виходять з максимально можливого фонду робочого часу обладнання, позапланові простої не враховують. Не беруть до уваги простої обладнання або не довикористання площ, які спричинені недостатністю робочої сили, сировини, палива, електроенергії, організаційно-технічними неполадками, а також втратами робочого часу, пов'язаними з браком у виробництві. Враховують тільки неминучі технологічні втрати, розмір яких встановлюється технологією та виробничими нормативами.
Максимально можливий фонд робочого часу для підприємств з безперервним процесом виробництва обчислюють, виходячи з кількості календарних днів у році та 24 робочих годин на добу, за винятком часу, необхідного на проведення капітальних та планово-попереджувальних ремонтів і технологічних перерв обладнання та агрегатів.
Фонд часу роботи обладнання для підприємств з перервним процесом виробництва визначають, виходячи з кількості робочих днів протягом року, змін роботи обладнання за добу, їх тривалості в годинах та часу, необхідного на проведення капітального та планово-попереджувальних ремонтів.
6. У загальному вигляді величину виробничої потужності можна визначати за такими формулами:
7. Розрахунок потужності виконують за всіма виробничими цехами підприємства.
8. Протягом року виробнича потужність підприємства змінюється, що спричинює необхідність визначення вхідної (станом на початок року) та вихідної (станом на кінець року) потужностей.
Вхідна потужність показує виробничі можливості підприємства на початок року, вихідна – на кінець звітного і початок наступного року.
Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, в якому відображаються зміни її величини протягом року під впливом різних факторів.
