Основні моделі економіки:
- планово-директивна (централізована, державна);
- ринкова;
- змішана (соціально-ринкова).
Перехід економіки від планово-директивної до ринкової виявився дуже складним і важким. Цей етап супроводжується падінням виробництва, інфляцією, зниженням життєвого рівня населення і наростанням соціальної напруженості в суспільстві.
Особливості ринкової економіки: економічна свобода; конкуренція; мобільність ресурсів; незалежність дій учасників ринку; повна інформованість учасників ринку; виробник існує для покупця. Економіка має ринковий та неринковий сектори. Ринковий сектор сам заробляє на себе. Неринковий існує за рахунок бюджету.
Ринок – це система економічних взаємовідносин між тими, хто виготовляє, і тими, хто споживає продукцію, опосередкована процесом купівля–продаж товарів.
Ця система включає в себе чотири сфери економічного життя: виробництво, розподіл, обмін і споживання.
Центральною фігурою цієї системи є споживач. Споживач віддає перевагу товару, який його більше влаштовує за такими критеріями, як якість, ціна, умови реалізації та сервісного обслуговування і т. ін.
Створюваний ринком взаємозв`язок виробництва і споживання одночасно вирішує три завдання: задоволення платіжного попиту, збут продукції, забезпечення виробництва ресурсами.
Функції ринкової системи: інформаційна, посередницька, ціноутворювальна, регулювальна, санувальна.
Інформаційна функція. Ринок забезпечує виробників продукції та послуг інформацією про суспільно необхідну кількість тих чи інших товарів та послуг в умовах постійної зміни цін та процентних ставок за кредити.
Посередницька функція. Споживач отримує можливість вибору постачальника, а постачальник вибирає покупця.
Ціноутворювальна функція. Вартість товарів залежить від ринкової ціни.
Регулювальна функція. Що, як, хто і для кого повинен виготовляти певні види товарів та послуг. Визначення співвідношення попиту та пропозиції.
Санувальна функція. Ринок за допомогою механізму конкуренції здійснює відбір найбільш ефективних підприємств, які здатні забезпечити вимоги споживачів щодо якості, ціни тощо. Підприємства, які не витримають конкуренцію, повинні залишити ринок.
Види ринків: ринок робочої сили, ринок послуг, ринок технологій, товарний ринок, фінансовий ринок, ринок засобів виробництва.
Фінансовий ринок забезпечує виробництво кредитними ресурсами і сприяє переливу капіталів з менш прибуткових до більш прибуткових сфер.
Ринок споживчих товарів (товарний ринок) включає ринок продуктів харчування і ринок промислових товарів.
Ринки можна поділити на прості (звичайні) і високорозвинені. До простих можна віднести магазини, кафе, їдальні та інші до високорозвинених – фондові біржі, товарні біржі, де контакти між собою встановлюють покупці та продавці з усього світу.
Ринки бувають також локальними, інші мають національний або міжнаціональний характер.
Інфраструктура ринку – це сукупність закладів, організацій, державних і комерційних підприємств і служб, які забезпечують нормальне функціонування всіх видів ринків.
До спеціалізованих видів ринкової інфраструктури належать окремі її елементи, які обслуговують конкретний ринок. Наприклад: інфраструктура ринку робочої сили включає служби зайнятості, біржі праці, систему перепідготовки кадрів, регулювання міграції робочої сили. Інфраструктура фінансового ринку включає банківську систему, фондову біржу, валютну біржу, брокерські і страхові компанії, аудиторські фірми. Інфраструктура ринку споживчих товарів (товарного ринку) включає оптову і роздрібну торгівлю, аукціони, ярмарки, комерційні посередницькі центри, товарні біржі.
Крім того, існують елементи ринкової інфраструктури, які обслуговують ринок загалом. До них належать: юридичне обслуговування; транспортне обслуговування; інформаційне забезпечення тощо.
Методи регулювання ринку (державні):
1)прямі (установлені державою основних пропорцій виробництва, держзамовлення, цінові комплектні плани і програми, регулювання доходів, податків);
2)непрямі (регулювання через бюджетно-фінансовий механізм).
Тема 2. ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА
1. Економічна сутність основних фондів.
2. Класифікація і структура основних фондів.
3. Облік і оцінка основних фондів.
4. Знос і амортизація.
5. Методика розрахунку норм амортизації. Амортизаційний фонд.
6. Показники використання основних фондів на підприємстві.
7. Виробнича потужність підприємства.
8. Способи поліпшення використання основних фондів.
