Однією з найважливіших складових стратегічного плану діяльності фірми є розроблення загальної стратегії. Цей процес починається з визначення планового горизонту. Оскільки стратегія фірми передбачає довгострокове планування, то більшість фірм складає довгострокові плани не менше ніж на 3 роки, а в окремих випадках — на 5—10 років. Вибір планового горизонту залежить від типу організації, рівня, на якому здійснюється планування, наявності або відсутності досвіду розроблення тощо.
Формулювання місії і цілей. Важливим для планування стратегії фірми є визначення місії (головної мети) її діяльності та розроблення комплексу цілей, які конкретизують загальну мету в часі й просторі і роблять чіткими та зрозумілими завдання кожного підрозділу та окремих працівників. Місія формулюється з огляду на сферу діяльності підприємства, його позиції на ринку, запити та вимоги споживачів, інтереси власників та інших членів організації і суспільства загалом.
Місія організації — чітко окреслена головна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації для забезпечення її існування і розвитку.
Визначені на основі місії цілі організації є орієнтиром для прийняття всіх управлінських рішень. Найчастіше місія розглядається з точки зору виявлення основних потреб споживачів і їх задоволення. Так, Г. Форд визначив місію своєї компанії як “забезпечення населення дешевим транспортом”. Таке формулювання місії було зрозумілим персоналу фірми, що дало змогу спрямувати зусилля всіх працівників у потрібне русло.
Кожна організація в силу специфіки своєї діяльності формулює для себе власну систему цілей, виділяючи серед усієї їх сукупності пріоритетні, першочергові чи другорядні, підтримуючі. Але у будь-якому разі цілі мають бути встановлені для кожного виду діяльності, який є важливим і розвиток якого необхідно контролювати.
Вибір загальної стратегії. Визначення загальної стратегії передбачає вибір напряму поведінки фірми у майбутньому. Виділяють такі три напрями загальної стратегії:
1. Стратегія стабільності (обмеженого зростання).
Полягає у підтриманні існуючих розмірів підприємства і напрямів його ділової активності.
2. Стратегія зростання.
Передбачає збільшення розмірів фірми через нарощування виробничих потужностей та освоєння нових напрямів діяльності шляхом самофінансування або через придбання чи злиття з іншими фірмами.
3. Стратегія скорочення.
Використовується за умов несприятливих для фірми обставин. Ця стратегія полягає у “відсіканні зайвих” підрозділів чи видів діяльності, тобто тих, що перестали бути рентабельними; у пере орієнтації ділової активності або самоліквідації.
Загальна стратегія конкретизується у функціональних стратегіях, які описують дії функціональних служб компанії, спрямовані на реалізацію загальної стратегії.
