1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ
Радіонавігація – область науки і техніки, що охоплює радіотехнічні методи і засоби водіння кораблів, літальних і космічних апаратів, а також інших об'єктів, що рухаються.
Радіонавігація тісно зв'язана спільністю розв'язуваних задач з радіолокацією. Радіолокацією називають область науки і техніки, що поєднує методи і засоби виявлення, виміру координат і параметрів руху, а також визначення властивостей і характеристик різних об'єктів (радіолокаційних цілей), заснованих на використанні радіохвиль, випромінюваних, ретранслюємих або відбиваних ( що розсіюються) цими об'єктами. Процес виявлення об'єктів, виміру їхніх координат і параметрів руху називають радіолокаційним спостереженням (іноді радіолокацією мети), а використовувані для цього системи – радіолокаційними станціями (РЛС) чи радіолокаторами.
У багатьох випадках РЛС застосовують для рішення чисто радіонавігаційних задач.
У загальному випадку миттєве положення об'єкта в просторі визначається трьома координатами х; (м=1, 2, 3) у тій чи іншій системі координат. Для характеристики руху об'єкта необхідні також похідні координат хn, число яких залежить від складності траєкторії руху об'єкта. На практиці найчастіше використовують похідні не вище другого порядку, тобто швидкість об'єкта v=х' і прискорення a = х''. При цьому звичайно мають на увазі координати і їхні похідні для центра ваги об'єкта. Часто вимірюють лише координати, а їхні похідні одержують шляхом диференціювання. Можливо, також безпосередньо оцінити складову відносної швидкості об'єкта, перпендикулярну фронту прихожої до антени електромагнітної хвилі, шляхом виміру допплерівського зсуву частоти. Інтегруванням швидкості об'єкта можна одержати відповідну координату, а її диференціюванням – прискорення.
