Інтегральні логічні елементи виготовляють методами інтегральної технології у виді плівок або кристалів. Основні переваги інтегральних схем – висока щільність розміщення елементів (до 500 елементів у 1 см2), малі габарити і маса, висока надійність і низька вартість.
Рис. 4.3. Принципові схеми базових логічних елементів: а – АБО-НІ (модульна); б – І-НІ (інтегральна).
У даний час випускається багато серій логічних елементів та інтегральних мікросхем. У системах автоматики частіше всього використовують серію з базовим елементом І-НІ (рис. 4.3,б). Вхідна частина схеми, виконана на транзисторах VT1-VТ4, реалізує операцію І на чотири входи й одночасно посилює вхідні сигнали. Транзистор VT5 є буферним підсилювачем. Діод VД1 забезпечує динамічну завадостійкість, тому що прискорює розсіювання основних носіїв струму у області бази транзистора VT5. Діод VД2, що має поріг відкриття 6В, забезпечує статичну стійкість. Транзистори VT6 і VT7 утворять вихідний інвертор і виконують операцію НІ. Схема передбачає розширення входів шляхом підключення до виводу Е транзисторного елемента І.
Серія К.511 складається з 11 типів мікросхем: шести логічних елементів І-НІ з різним числом входів, двох елементів НІ, перетворювачів високого рівня напруги в низький і навпаки, двох тригерів, двійково-десяткового лічильника і дешифратора двійково-десяткового коду в десятковий. Напруга живлення мікросхем 15 В, вихідна напруга логічного 0 не більш 1,5 В; логічної 1 - не менш 12 В; вхідний струм логічного 0 не більш 0,48 мА; логічної 1 - не більш 0,005 мА і час затримки не перевищує 400 нс.
