Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками, при ньому застосовують поняття системи світлотехнічних одиниць і величин. Основними поняттями цієї системи є світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.
Світловий потік (Ф) потік променевої енергії, що сприймається органами зору як світло. Одиниця світлового потоку люмен (лм) − дорівнює потоку, який створюється в одиничному тілесному куті СО, рівному 1 стерадіану, точковим джерелом світла в 1 канделу. Стерадіан одиничний тілесний кут ш з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, рівну
1м2.
Джерела світла випромінюють світловий потік у різних напрямках неоднаково. Тому, щоб дати характеристику інтенсивності випромінювання, застосовуємо поняття «просторова або кутова щільність світлового потоку», яку називають силою світла, тобто світловий потік, віднесений до тілесного кута, в якому він випромінюється:
(3.1)
За одиницю сили світла приймають канделу (кд), яка дорівнює 1 лм/стер.
Величину світлового потоки який припадає на одиницю освітлювальної поверхні, називають освітленістю (Е):
(3.2)
Зорове сприйняття освітлюваної поверхні залежить від сили світла, відбитого поверхнею у напрямку зору. Для кількісної оцінки можливості зоровою сприйняття поверхні введено поняття яскравості.
Об’єкт розрізнювання − це мінімальні окремі його частини, які необхідно розрізняти в процесі роботи.
Для вимірювання освітленості і світлотехнічних величин застосовують прилади-люксметри модифікації Ю-16, Ю-17, Ю-116. Ю-117 та портативний цифровий люксмометр-яскравомір ТЗС 0693. Всі вони працюють із застосуванням ефекту фотоелектричного явища. Світловий потік, потрапляючи на селеновий фотоелемент, перетворюється на електричну енергію, сила струму якої вимірюється міліамперметром, який проградуйований у люксах. Застосовують також вимірювачі видимості-фотометри та інші комплексні вимірювачі світлотехнічних величин.
