Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
Загальнообмінна штучна вентиляція
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.
Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.
Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря (наприклад, пари кислот, бензину, гасу), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% − з верхньої.
Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого
повітря здійснюється у верхній зоні.
Припливна вентиляція
Повітрозабірні пристрої необхідно розташовувати в місцях, повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись нижче 2 м від рівня землі, а від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі − нижче 6 м і по горизонталі − не ближче 25 м. Припливне повітря подається в приміщення, як правило, розсіяні потоком для чого використовуються спеціальні насадки.
