Згідно із загальними принципами ООП, об’єкт в Delphi – це сукупність даних і способів роботи з ними. Дані можна розглядати як поля запису. Це характеристики об’єкту. До них може належати його назва, підпис, розміри, колір, видимість чи невидимість, особливості розміщення, шрифт та інше. Як користувач, так і інші об’єкти програми повинні мати можливість читати ті дані об’єкта, які є для них доступними, якось їх обробляти і записувати в об’єкт нові значення. При цьому прямий доступ до даних, як правило, заборонений, згідно з принципом інкапсуляції. З об’єктом бажано працювати тільки за допомогою його власних процедур та функцій які називаються методами. Сукупність даних і методів їх читання та запису називається властивістю. Ці властивості можна встановлювати в процесі проектування або міняти програмно під час виконання прикладної програми. В процесі проектування ми можемо бачити значення деяких цих властивостей за допомогою такої структурної частини Delphi як Інспектор Об’єктів (Object Inspector), можемо змінювати ці значення. Але насправді все спілкування з даними відбувається через методи їх читання і запису. Це відбувається і впроцесі проектування, коли середовище проектування запускає в потрібний момент ці методи, і в процесі виконання прикладної програми, оскільки компілятор Delphi незримо для розробника вставляє у потрібних місцях програми виклики цих методів.
Крім методів, що працюють з окремими даними, в об’єкті є методи, що працюють з усією їх сукупністю і міняють їх структуру. Таким чином, об’єкт є сукупністю властивостей і методів. Але це ще не закінчений опис об’єктів, потрібно ще передбачити взаємодію об’єктів між собою.
Середовищем взаємодії об’єктів є повідомлення, що генеруються в результаті різних подій. Події наступають, насамперед, внаслідок різних дій користувача: клацання мишкою, переміщення курсору мишки, натиску на клавішу клавіатури, відкриття чи закриття певних вікон. Але події можуть наступати і внаслідок роботи самих об’єктів. В кожному об’єкті визначено багато подій, на які він може реагувати. В конкретних екземплярах об’єкта можуть бути визначені обробники якихось із цих подій і вони визначають рекцію екземпляра об’єкта. В значній мірі, проектування у Delphi зводиться до написання цих обробників.
Отож, остаточно об’єкт у Delphi – це сукупність властивостей, методів і подій, на які він може реагувати. Зовнішнє управління об’єктом здійснюється через обробники подій. Ці обробники звертаються до методів та властивостей об’єкта. Початкові значення даних об’єкта можуть задаватися також в процесі проектування установкою різних властивостей. В результаті виконання методів об’єкту можуть генеруватися нові події, що сприймаються іншими об’єктами програми чи користувачем.
В процесі роботи об’єкти можуть створюватися і знищуватися. Таким чином, структура програми є динамічним утворенням, що змінюється в процесі виконання. Основна мета створення і знищення об’єктів – економія ресурсів комп’ютера, насамперед, пам’яті, а також досягнення необхідної гнучкості управління.
З метою організації динамічного розподілу пам’яті у всі об’єкти закладені методи їх створення – конструктори і знищення – деструктори. Конструктори об’єктів спрацьовують при запуску програми, деструктори – при її завершенні. Але нерідко в процесі виконанні динамічно створюються і знищуються нові об’єкти.
