Вся динамічно розподілена пам’ять може розглядатися як суцільний масив, що складається з файлів і називається Heap-областю (купа). Heap-область розміщується в пам’яті комп’ютера вслід за областю пам’яті, яку займає тіло програми.
Нижня границя Heap-області визначається стандартною змінною-вказівником HeapOrg, яка містить абсолютну адресу початку динамічної пам’яті. Верхня границя Heap-област визначається вказівником HeapEnd. Поточне значення вказівника що розділяє зайняту й незайняту частину Heap-області, містить вказівник HeapPtr. При кожному новому виділенні пам’яті система управління Heap-областю пересуває вказівник HeapPtr вгору, в бік збільшення адрес пам’яті. При звільненні розподілених в динамічній пам’яті змінних відбувається зворотній процес., тобто вказівник зсувається вниз.
Об’ємом динамічної розподіленої пам’яті можна керувати за допомогою директиви компілятора {$M}. Її синтаксис: {$M розмір_стеку,розмір_динамічної_памяті}. Розмір стеку є числом в межах від 1024 до 65520, розмір динамічної пам’яті – від 0 до 655360. Ця директива при використанні в модулі користувача не впливає на компіляцію програми.
Процедура New
Процедура New(P), де P – змінна типу «вказівник», створює нову динамічну змінну того типу, на який посилається вказівник, і встановлює значення змінної Р таким чином, щоб воно вказувало на цю нову динамічну змінну:
VAR
P1: ^Integer;
P2: ^String;
Begin
New(P1);
New(P2);
….
End;
В цьому прикладі після виконання команди New(P1) вказівник Р1 дістає значення рівне тому, яке досі мав вказівник HeapPtr, а значення вказівника HeapPtr буде збільшене на 2, оскільки довжина внутрішнього представлення типу INTEGER, з яким зв’язаний вказівник Р1, дорівнює 2 байти. Оператор New(P2) викликає виділення блоку пам’яті довжиною 256 байтів і зміщення вказівника HeapPtrна цю ж величину вгору.
Якщо вказівник посилається на тип даних, для якого потрібно пам’яті більше, аніж доступно для розподілу в Heap-області, то в цьому випадку відбувається помилка виконання програми.
Процедура New може бути використана в якості функції, що повертає вказівник конкретного типу даних. Наприклад, якщо змінна P1 має тип даних, визначений як ^Integer, а змінна P1Int – тип даних Р1, то наступні два оператори
New(P1Int);
P1Int:=New(P1);
еквівалентні.
Після того, як вказівник здобув якесь значення, тобто став вазувати на конкретний фізичний байт пам’яті, то за цією адресою можна розмістити будь-яке значення відповідного типу даних
VAR
P1,P2:^Integer;
….
Begin
New(P1);
New(P2);
P1^:=7;
P1^:=7*4;
…
End.
