Void – вказівники, типізація вказівників

Вказівникам можна присвоювати адреси тільки тих даних, тип яких збігається з базовим типом вказівника. Виняток становлять спеціальні не типізовані вказівники, оголошені з ключовим словом void. Такі вказівники називають не типізованими, вони сумісні з усіма вказівниками програми і адресами усіх об’єктів.

При виконання операції звертання за адресою через не типізовані вказівники необхідно явно задавати тип значення, яке зберігається в пам'яті. Наприклад:

#include <iostream>

using namespace std;

int main() {

int a[ 5 ] = { 1, 2, 3, 4, 5 };

int * pi;

void * pv;

pi = & a[ 0 ];

pv = pi;

cout << *( int * )pv;

*(( int * ) pv + 1 ) = 23;

cout << a[ 1 ];

}

Операції перетворення до заданого типу і звертання за адресою мають однаковий пріоритет, виконуються справа наліво. Тобто, при обчисленні виразу *( int * )pv спочатку вказівник на void перетворюється в вказівник на int, після цього виконується звертання за отриманою адресою. Так само, при обчисленні виразу *(( int * ) pv + 1 ) спочатку вказівник на void перетворюється в вказівник на int, після цього значення вказівника збільшується на одиницю – тепер вказівник посилається на другий елемент масиву. Останньою виконується операція звертання за адресою, в цьому прикладі ми отримуємо адресу, по якій буде записано значення 23.