Алфавіт мови програмування визначає набір символів, які можуть використовуватися для формування лексичних елементів програм. Всі символи алфавіту С++ можна поділити на три групи. До першої групи входять символи ключових слів і ідентифікаторів, до яких належать великі та малі літери латинської абетки, цифри, знак підкреслення. До другої групи входять символи, що використовуються як знаки операцій, символи пунктуації та роздільники:
+ - * / % = < > & | ! ~ ^ ? , . ; : ‘ “ ( ) [ ] { } # \
Третя група символів – це так звані неграфічні символи, кожен з яких має встановлений внутрішній код, як і символи першої і другої групи, але не має власного графічного позначення. До цієї групи належать символ пробілу та спеціальні керуючі символи, які ще називають ескейп-послідовностями: символ табуляції, нового рядка, нової сторінки тощо. Пробільні неграфічні символи використовуються для відокремлення лексем.
В оперативній пам'яті комп’ютера кожен символ зберігається як ціле двійкове число, значення якого відповідає коду цього символу. Найбільш поширеною системою кодування символів є таблиця ASCII – кодів (скорочення від American Standard Code for Information Interchange – американський стандартизований код для обміну інформацією). Згідно з цією системою кодування код символу є однобайтовим, що дає змогу занести в повну ASCII – таблицю 256 символів з кодами від 0 до 255.
Властивості кодування символів у ASCII – таблиці, що мають практичне застосування у програмуванні багатьох задач: коди символів цифр 0…9 розташовані послідовно у порядку зростання: 48…57; коди великих латинських літер A…Z і малих літер a…z записані послідовно в абетковому порядку, великі літери: 65…90, малі: 97…122; різниця кодів малих і відповідних великих латинських літер однакова і дорівнює 32.
Спеціальні керуючі символи (керуючі послідовності, ескейп – послідовності) позначають неграфічні символи, призначені для керування формою виведення даних і повідомлень. Їх можна записувати трьома способами: використовуючи символьну форму, вісімкове чи шістнадцяткове позначення. У всіх трьох варіантах запису першим символом послідовності є зворотна коса риска (лівий слеш, \).
У символьній формі ескейп – послідовності за рискою записується визначена для даного символу літера. Вісімкове позначення ескейп – послідовності складається з риски та однієї, двох або трьох вісімкових цифр (цифри від 0 до 7), що задають код даного символу. Шістнадцяткова форма ескейп – послідовності починається символами \х або \Х, за якими вказуються одна або дві шістнадцяткові цифри (цифри 0…9 або літери a…f або A…F). Так, для горизонтальної табуляції використовується ескейп – послідовність \t, ASCII код 9, \011 або \09, для переходу на новий рядок - \n, код 10 або \012 чи \х0а.
Як ескейп – послідовності записують також вказані нижче символи абетки, коли вони використовуються як окремі символьні константи або як елементи символьних рядків: \’ – позначення апострофа, \” – позначення лапок, \\ - позначення лівого слеша, \? позначення знака запитання. При використанні цих символів відсутність слеша може викликати неправильну інтерпретацію символьних рядків.
Через вісімкову та шістнадцяткову форму ескейп – послідовності можна записати довільний символ ASCII таблиці. Наприклад, ескейп – послідовність \0 позначає символ з кодом 0, тобто перший символ ASCII таблиці. Цей символ використовується у символьних рядках як ознака кінця рядка. Незважаючи на те, що в записах ескейп – послідвностей використовується два, три або чотири символи, вони позначають один символ стандартної кодової таблиці і розглядаються компілятором нарівні з іншими символами мови.
