4.1. Уніфіковані базові несучі конструкції чарунок. Конструктивною основою чарунок, призначених для використання в РЕА 3-го покоління, в якій використовуються мікросхеми на корпусовані мікрозбірки разом з дискретними ЕРЕ, є одношарова та багатошарова друкована плата, на якій встановлюються ЕРЕ.
Всі уніфіковані базові несучі конструкції чарунок є легкоз’ємними і тому мають у своєму складі електричний з’єднувач.
Розміри друкованих плат, які використовуються у чарунках типу ЯУ1, приведені в табл. 15.2.
Один із варіантів конструкції ЯУ1 показаний на рис. 15.4.
4.2. Уніфіковані базові несучі конструкції корпусів блоків. На ряду з уніфікованими базовими несучими конструкціями чарунок розроблені уніфіковані базові конструкції блоків. Приклад такої конструкції показаний на рис. 15.9. Це шасі, призначене для установки в нього чарунок типу ЯУ3.
На рис. 15.10. показана конструкція блоку типу Б6. Характерною особливістю цього блоку є те, що чарунки видвигаються з блоку в горизонтальному напрямку.
4.3. Книжна конструкція кріплення чарунок. Приклад виконання книжної конструкції показаний на рис. 15.11.
Блок складається з декількох чарунок, кожна з яких, обертається навколо своєї вісі, може відкидатися, як сторінка книги. Відповідна чарунка показана на рис. 15.12.
4.4. Перспективні конструкції чарунок для апаратури 4-го покоління.
Не складно уявити, що в кожній мікросхемі, кожній мікрозбірці кристал або ізоляційна основа зі схемою займають невеликий процент від об’єму мікрозбірки та мікросхеми або від площини, займаної ними на друкованій платі. Основний об’єм та площа «витрачається» на конструювання корпусу, його контактів та з’єднань між контактними площадками кристалу та виводами корпусу.
Тому застосування безкорпусних мікрозбірок може дати суттєве скорочення об’єму апаратури.
При цьому необхідно враховувати, що герметизація дуже сильно ускладнює ремонт чарунок та блоків. Це значить, що час, який витрачається на ремонт, підвищується, вартість ремонту теж підвищується, а кількість ремонтів, яка може витримати чарунка або блок, зменшується; для виконання ремонту необхідно складне технологічне обладнання.
5. Стійки.
Блоки можуть встановлюватись безпосередньо на об’єкті або з них можуть формуватися більш складні пристрої – стійки (рис. 15.16).
Зазвичай стійка має каркас, виконаний з фасонних профілей та стінки з листового металу. Вони створюють кожух стійки.
Кожного блока, який встановлюється в стійку, на задній стінці повинен бути встановлений електричний з’єднувач.
Друга половина з’єднувача має бути закріплена на задній стінці стійки. За допомогою прокладеного по задній стінці жгута всі з’єднувачі стійки з’єднуються один за одним відповідності до схеми виробу. Передню панель блоку кріплять до стійці гвинтами. Щоб виключити зміщення задній частини блоку, на задні частині каркасу стійки встановлюють направляючі втулки. В них входять направляючі штирі , встановлені на блоці.
Розглянемо, які вимоги пред’являються до корпусу та кожуху окремого пристрою або стійки.
1. Корпус та кожух повинні забезпечувати нормальний тепловий режим апаратури.
2. Корпус та кожух повинні забезпечувати захист усіх розташованих в ньому елементів від механічних подразнень в процесі експлуатації та транспортування виробу.
3. В конструкції корпусу повинні бути спеціальні місця для укладки жгутів, які з’єднують окремі блоки.
Часто в стійках приходиться укладати велику кількість жгутів. Такі способи кріплення показані на рис. 15.18.
4. Корпус та кожух повинні забезпечувати легкий доступ до розташованих в них блоках для ремонту та заміни.
5. Кожух повинен забезпечувати безпеку людини, яка обслуговує виріб. Кожух повинен мати земляну клему, яка забезпечує надійне його заземлення. Виконання цієї вимоги необхідно для захисту персоналу від ураження електричним струмом.
6. Кожуха переносної апаратури повинні мати ручки або інші пристрої.
7. Кожухи усі пристроїв повинні мати місце для зручного захвату пристрою руками при перенесенні у процесі упаковки, монтажу на об’єкті, демонтажу.
8. Габарити кожуху повинні дозволяти легко проносити його через дверні проєми та люки, які є на об’єкті, де буде установлений пристрій.
9. Конфігурація корпусу повинна дозволяти економічно розташовувати виріб у приміщенні, де буде експлуатуватися апарат.
10. Стаціонарно встановлюємі корпуси повинні мати пристрої для закріплення виробу на об’єкті.
Д/з: Вивчити теоретичний матеріал
Лекція 16
Тема: Способи компоновки.
План
1. Загальні відомості.
2. Аналітична компоновка.
3. Модельна та аплікаційна компоновка.
4. Графічна компоновка.
Література:
1. Фрумкин Г.Д. Расчет и конструирование радиоаппаратуры. – М.: Высшая школа, 1989 - с.391-398.
Після вивчення теоретичного матеріалу за даною темою студенти повинні:
Знати способи компоновки;
Вміти виконувати компоновку печатного модуля.
1. Загальні відомості.
Для компоновки блоків радіоапаратури необхідно мати принципову електричну схему пристрою, а також габаритні та установочні креслення деталей, вузлів і приладів, які входять в загальну схему. Повинні бути знайомі вузли, параметри яких оператор буде змінювати при експлуатації і, дані, які характеризують призначення і умови експлуатації апарату.
2. Аналітична компоновка.
Її виконують на начальних етапах проектування апаратури з вимогою отримання загальних характеристик, на основі яких складається перші уявлення про деякі конструктивні параметри виробу.
Наприклад, якщо розрахувати суму об’ємів, які займають ЕРЕ і спеціальні пристрої у складі РЕА та цю суму поділити на коефіцієнт Кv, який характеризує заповнення об’єму радіоелементами і спеціальними пристроями, то отримане число з деякою точністю буде характеризувати об’єм апаратури.
Гарні результати аналітична компоновка дає при розрахунках розмірів друкованих плат, схема яких побудована з використанням мікросхем в однотипних корпусах або інших однотипних елементах.
Такі випадки зустрічаються на практиці дуже часто, особливо при проектуванні цифрових пристроїв. В цьому випадку вводять поняття «шаг встановлення мікросхеми на платі», обирають значення перефирійної зони плати, незайнятою мікросхемами і друкованими провідниками, та призводять розрахунок кількості мікросхем, яку можна розмістити на платі заданих розмірів.
